Прихильники

понеділок, 15 квітня 2019 р.

#мініEdCampLviv...

 #мініEdCampLviv...12.04.2019. Сповнена ідей та натхненна.
Учитися ніколи не пізно. І поки є така можливість , необхідно її використовувати.
Символ   ЕдКемпу- біла ворона
 Наталя Добрянська, куратор, організатор, мотиватор... і автор дооооовгої анкети для учасників . Дякую!!!
 #ЕдКемп Львів!!! Круто!!! Дякую Наталка Добрянська та Lusia Sakowicz за можливість змінюватися та вчитись! — з Lusia Sakowicz.
Майстер-клас із виготовлення іграшки. Давно не почувалася маленькою. Емоції тільки позитивні...
 Андрій Табачник, Люся  Сакович біля  Інтерактивна панель EdPro 

 Майстер-клас     від  Lusia Sakowicz."Як учителеві горіти і не вигорати"



субота, 6 квітня 2019 р.

Із запізненням... Львів, 27 березня
Підземелля, Наукова бібліотека імені Стефаника, тюрма на Лонцького...
У нашої учениці прабабуся була в'язнем цієї тюрми,тому особливо гостро діти сприймали факти того часу.
У науковій бібліотеці надзвичайна атмосфера - тут можна відчути, як пахнуть книги...
Світлина від Галини Мачинської.
Світлина від Галини Мачинської.
Світлина від Галини Мачинської.
Світлина від Галини Мачинської.



Світлина від Галини Мачинської.
Світлина від Галини Мачинської.
Світлина від Галини Мачинської.Світлина від Галини Мачинської.














четвер, 14 березня 2019 р.

Маршрут подорожі "Таємниця козацької шаблі". Загальнолюдські цінності у творі

Маршрут  подорожі "Таємниця козацької шаблі". Загальнолюдські цінності у  творі "Таємниця козацької шаблі"
Діти люблять читати те, що їм цікаво. І десь я навіть заздрю своїм учням, бо у моєму дитинстві таких цікавих творів не було у шкільній програмі. 
Вже після роботи над текстом повісті 5-класники отримали завдання: принести карту України, роздруковану на принтері ( формат А 4)
Розпочали урок з того , що пригадали, у якому місті жила Наталочка - головна героїня твору. Позначили це місто на карті, а потім нанесли весь маршрут подорожі: Київ, Дубно, Олеськ, Кам'янець- Подільський.  Я не знаю, чи раніше вони мали справу з картами, але це їм сподобалося.


Потім обговорювали у групах - вирішували, які загальнолюдські цінності відображає у творі Зірка Мезантюк. Хоча кожна команда презентувала своє рішення. такі поняття як дружба, сім'я, вірність, любов до рідної землі  повторювалися.
Байдужих на уроці не було. 

пʼятниця, 1 березня 2019 р.

Edcamp Яноші, 23 лютого






Світлина від Галини Мачинської.








Світлина від Галини Мачинської.

Світлина від Галини Мачинської.


Edcamp Яноші, 23 лютого
Емоції ще не згасли. Велике дякую організаторам, спікерам. Багато побачила, але так мало встигла ...
Майстер-клас від Олесі Калинич - заради цього варто їхати в далеку дорогу. Тільки неймовірно шкода, що у Майстрів лише 45 хвилин для презентації досвіду.

субота, 9 лютого 2019 р.

Блог вчителя української мови та літератури Мачинської Галини Миколаївни: Сертифікати

Блог вчителя української мови та літератури Мачинської Галини Миколаївни: Сертифікати

З ювілеєм, рідна школо!!!

Майже сто років тому Антуан де Сент- Екзюпері писав: «Вона шліфує камінь і губить алмази». Так він говорив про школу.
 Чи щось змінилося за цей час? Звичайно ,так.
 Колись школа була єдиним шляхом до знань і суперечити її догмам не посмів би навіть найдосвідченіший та наймудріший.
Сьогодні ж школа є  однією зі сходинок у досягненні  поставленої цілі, бо ми маємо доступ до інформації, а хто нею володіє - той володіє світом.
«Тільки той, хто іде, досягає мети,
Тільки той, хто горить ,не згорає» - писав Олександр Олесь.
 Наш директор Олексій Петрович любить повторювати інакше – у школі залишаються працювати тільки фанати своєї справи.
 Бо що таке урок –це гра на фортепіано в чотири руки, коли ти не лише виконуєш власну партію, але й відчуваєш себе частиною єдиного цілого,бо неправильне виконання чи авторська інтерпретація створює какофонію.
Чи складно зробити це в чотири руки? А в  24 ? Бо у класі  ти працюєш не індивідуально, а з колективом. І вдалий урок – це симфонія.
 Скільки ми знаємо  знаменитих симфоній? Бетховен, Вівальді, Моцарт, Шуберт… Хорошої музики багато, але як мало, на жаль,   ми її знаємо.
 Тому завжди знайдеться той, хто готовий кинути камінь у наш город. Але є й такі, якими ми пишаємося і які вдячні школі за те, що вона їм дала.
 А нашого цвіту – по всьму світу…


Луцьк, Багач Вікторія, випуск 2018року
Хочу з вами трішки поділитись думками першокурсниці, яка ще в десятому класі тільки і мріяла про те, щоб якнайшвидше закінчити навчання в школі та ступити на дорогу дорослого життя. Я марила таким завітним “студентським життям”, гадала, що проблеми розвіються і все буде чудово, адже я покину таку ненависну для майже всіх дітей школу. Наразі я навчаюсь в універі вже четвертий місяць і з кожним днем усвідомлюю, що все більше хочу назад до школи, де все було настільки безтурботно і легко. Я знову хочу увійти в клас сімнадцятирічною дівчиною, сісти за парту, дістати підручники за одинадцятий клас, щоденник та оглянути рідні стіни. Знову йти знайомою дорогою, заходити у дерев`яні двері, прямувати до гардеробу, а далі на урок, де з Наталією Олександрівною ми знову б вивчали біографію Булгакова, Галина Миколаївна перевіряла наші твори, Галина Петрівна показувала взаємодію різних елементів, і я навіть готова була б написати таку ненависну для мене тоді контрольну з фізики в Юлії Петрівни. Я знову хочу чути такі рідні голоси вчителів, які дійсно стали другою сім`єю, хоча, звісно, не з усіма ними я мала ідеальні стосунки, але зараз обняла би кожного. Я і досі пам`ятаю той комфорт, коли сиділа зимовими ранками на уроках і єдиним хвилюванням на той час було страшне ЗНО. Хотілось би сказати школярам, щоб вони цінували цей час, адже потім буде дійсно важко і дитинство закінчується рівно тоді, коли тримаєш у руках атестат і розумієш, що це вже кінець.
 ПС   Я плакала, коли писала. Грудень 2018р.


 Люблін, Польща,Заяць Софія, випуск 2016
Я ,напевно, буду дуже банальна ,кажучи, що місце роблять не речі, а люди, але так воно і є. Моя школа завжди була місцем, де я приходила не лише з ціллю отримати так потрібні усім знання, але перед усім для спілкування. Як не дивно, не лише з однокласниками, але також з вчителями, від яких можна було отримати не тільки знання, але так важливі життєві поради від людей з великим життєвим досвідом. Завжди мило було в часі перерви залишитись хоча б на 5 хвилин довше у кабінеті у вчителя і порозмовляти про своє, про зовсім не шкільне. Приємно приходити в школу, де знаєш, що твої вчителі - твої друзі і з зрозумінням відносяться до непідготованої домашньої роботи, бо теж колись були дітьми. Були такими, як ми.
З важливого також хочу відмітити що моя школа, навчила мене завжди мати свою думку і не боятись її відстоювати. Пишучи твір з української чи світової літератури, я завжди знала, що моє бачення не буде розкритиковане, бо воно моє, бо я так відчуваю. Школа також дала безліч можливостей відкрити себе з різних сторін. Кажу зараз про процес соціалізації, про те, як ми вчились життю у суспільстві. Кожен вчився на своїх помилках, але також успіхах. Школа завжди ставила переді  мною вибір: або залишатись доброю людиною і вчитись допомагати слабшим, або бути трішки егоїсткою і подумати в першу чергу про себе.
Школа - це незабутній досвід. Деякі, виходячи з неї, більше не захочуть туди повернутись, а деякі будуть сумувати, переглядаючи шкільні фотографії. Моя школа залишила в мене лише приємні спогади і думками завжди хочеться туди повертатись. Хочеться згадувати ці безтурботні дні. Тож з посмішкою на устах хочу привітати свою стареньку з ювілеєм, хочу подякувати цим стінам, які вже 60 років служать для підготування в доросле життя дітей. З 60-літтям ЧЗШ№2. Ми тебе любимо.

Київ, Аргаманян Світлана, випуск 2015
Для мене 2 школа - це мій дім! Саме тут я провела найкращі роки свого дитинства і юнацтва, саме тут у мене були найкращі вчителі і наставники, саме тут я познайомилася з дорогими мені людьми. Школа - це місце, куди я з радістю повертаюся і занурююся в приємні спогади. Я щиро бажаю нашій 2 школі святкувати безліч таких ювілеїв і щоб кожен, хто прийде сюди учнем чи вчителем, почував себе як вдома


Київ,Батюк Ірина, випуск 2010
«Моя школа». Це словосполучення й досі викликає у мене щиру усмішку.З великою вдячністю згадую своїх учителів і директора. Моя школа стала відправною точкою, де мені допомогли віднайти  життєві орієнтири, поставили цілі і загартували для їхнього досягнення.

 Київ, Базан Ольга, випуск 2004
Минає 15 років, як я закінчила школу. А тільки-но проходжу повз - і я знову маленька дівчинка. І так, напевно, буде завжди. Тут моє особливе місце і мій особливий спогад. І це без зайвих прикрас. Моя рідна друга школа відіграла важливу роль у моєму житті. Передусім дала можливість вступити на державне замовлення до трьох найкращих університетів країни, впевнено розпочати своє доросле життя у великому місті, мати свою думку і не боятися її висловити. Моя школа виконала усі завдання переді мною. І за це я їй щиро вдячна. Я завжди відчувала впевненість у своїх знаннях - якби це самовпевнено не звучало. Тепер з усмішкою згадую себе, сімнадцятирічну, коли я майже примусово українізовувала російськомовних, згодом це так сподобалось людям, що кількість охочих лише зростала. Я вчилася у правильній для мого розуміння школі. А це той заклад, який не тільки дає знання, а ще й формує твою особистість, світогляд, дає можливість зрозуміти, хто ти є, яке твоє місце у колективі, лідер ти чи ні. Адже школа - це як складова частина ракети, яка відокремлюється в польоті. Але завдяки саме цьому надважливому компоненту ракета досягає найвищої точки свого злету. Таким ступенем для маленької людини, яка зростає, є школа. Моя школа була для мене саме такою. І коли є певні труднощі - я завжди згадую себе маленьку і своїх учителів, які вірили і підтримували мене. Щиро вдячна директорові школи Синишину Р.Я. - людині щирої душі, моєму класному керівнику Кузьмин Г.П. і всім учителям, які плекають своїх учнів для майбутнього нашого міста і країни.



понеділок, 14 січня 2019 р.








10 сучасних українських письменників





 6469
Роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. 
Письменник — це очі, думки та совість суспільства. Честність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності і відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу і в той же самий час — формотворчим элементом історичного періоду та його культурного пласту.
Сучасне українське літературне поле достатньо широке. 
Для того, щоб у деякій мірі з ним ознайомитися для початку ми б порадили почати з книги Ірини Славінської «33 герої укрліт», в якій українська журналістка та перекладачка розгортає діалог із відомими сучасними письменниками України. У формі інтерв’ю вони розповідають про свої думки та натхнення, про теми для роботи, профессійне та особисте, цінності у житті та пріорітети. Ці знання є дуже важливим ключем до розуміння власне творчого доробку сучасних українських письменників.
Отже, обираючи з доволі багатого поля української художньої літератури, ми виділили 10 авторів, з творчістю яких варто ознайомитися.

Сергій Жадан

«Мені здається, що в нашій країні ще хтось потребує літератури. Щоправда, в багатьох випадках це не так позиція, як поза – мовляв, я люблю літературу, але те, що пишеться українською, читати не буду з принципу. Часто читач сам не знає, що йому потрібно. Письменник, до речі, теж.»
Сергій Жадан
Український письменник, поет, перекладач Сергій Жадан видав низку цікавих та сильних творів. Його літературні праці перекладаються багатьма мовами, деякі з них вже отримали національні та міжнародні нагороди. Темою для своїх творів Сергій Жадан обирає пострадянську дійсність в Україні, змальовуючи реальне життя своїх співгромадян. Тому стиль його письма — це жива розмовна, інколи нецензурна, лексика. Його творчість надзвичайно цікава також тим, що являється уособленням його активної соціальної позиції: Жадан є учасником політичних акцій протесту та протестів проти цензури слова в Україні.
ЩО ЧИТАТИ: «ВОРОШИЛОВГРАД», «ДЕПЕШ МОД», «ANARCHY IN THE UKR», «БІҐ МАК ТА ІНШІ ІСТОРІЇ»

Юрій Андрухович

«На мій погляд, немає інших завдань літератури, крім як людського порозуміння. Мені здається, що якщо ми до нього прагнемо, то, мабуть, це та максима, і вона, напевно, слушна.»
Юрій Андрухович
Юрій Андрухович — один із найвідоміших сучасних письменників в Україні. Його творчість має неабиякий вплив на стан сучасного українського літературного процессу. За кордоном художні та поетичні праці Андруховича перекладалися одинадцятьма мовами, в тому числі штучною мовою есперанто. Окрім літературної діяльності, Юрій Андрухович також проявляє себе у видавничій справі: на початку 90-х років він разом із письменником Юрієм Іздриком почав видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер».
ЩО ЧИТАТИ: «ЛЕКСИКОН ІНТИМНИХ МІСТ», «МОСКОВІАДА», «ДВАНАДЦЯТЬ ОБРУЧІВ»

Любко Дереш

«Рух далі є більш важливим, ніж зовнішня оцінка. Якщо негативних зовнішніх оцінок багато, то може виникати сильне відчуття осуду. Все це, так чи інакше, ліки від неправильного розуміння свого положення у світі.»
Любко Дереш
Свою першу книгу Любко Дереш видав у 17 років. На сьогодні він один з найвідоміших українських письменників нового покоління. Його твори перекладалися кількома мовами, а саме можна знайти німецьке, польське, італійське та сербське видання. Головними героями творів Дереша стають підлітки та їхні цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії життя. Він намагається завжди правдиво передати сучасність, тому пише живою розмовною мовою, від чого у творах з’являється сучасний сленг та лайливі слова.
ЩО ЧИТАТИ: «ПОКЛОНІННЯ ЯЩІРЦІ», «КУЛЬТ», «ТРОХИ ПІТЬМИ»

Оксана Забужко

«В українському суспільстві нема письменника як професії. Це радянська інерція, коли був письменницький цех, і письменником був той, хто мав посвідчення Спілки письменників.»
Оксана Забужко
Оксана Забужко — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Починаючи з 1996 року, коли вийшов її роман «Польові дослідження з українського сексу», вона залишається у ряді перших найвизначніших україномовних письменників. Її вірші переклали на шістнадцять мов світу. У своїй творчості Забужко прагне переосмислити українську ідентичність. У прозових творах вона порушує питання довкола гендерних тем, зміни гендерних стереотипів та парадигм.
ЩО ЧИТАТИ: «ПОЛЬОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОГО СЕКСУ», «NOTRE DAME D’UKRAINE: УКРАЇНКА В КОНФЛІКТІ МІФОЛОГІЙ», «МУЗЕЙ ПОКИНУТИХ СЕКРЕТІВ»

Ірен Роздобудько

«Твір приходить від початку до кінця. Спочатку виникає маленька дрібниця. Достатньо побачити відірваний ґудзик на підлозі маршрутки. Перетворюєшся на нього і дивишся на цей людський ліс, який не звертає на тебе увагу.»
Ірен Роздобудько
Письменниця, поетеса та сценарист Ірен Роздобудько сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями. Її творчість в основному складають романи та оповідання. У 2000 році вийшла її перша книжка «Пастка для жар-птиці». На сьогоднішній день її творчий доробок нараховує вісімнадцять книжок і п’ять фільмів, сценаристом котрих вона виступає.
ЩО ЧИТАТИ: «ПАСТКА ДЛЯ ЖАР-ПТИЦІ», «ҐУДЗИК», «ЗІВ’ЯЛІ КВІТИ ВИКИДАЮТЬ», «Я ЗНАЮ, ЩО ТИ ЗНАЄШ, ЩО Я ЗНАЮ», «ЯКБИ»

Тарас Прохасько

«Сила літератури полягає у її непередбачуваності. Це можна порівняти з більярдом, коли ти не знаєш, як саме розіб’ються кулі. Всі одкровення у літературі є несподіваними. Доволі часто вони зовсім не збігаються з нашими очікуваннями.»
Тарас Прохасько
Письменники Тарас Прохасько разом із Юрієм Андруховичем та Юрією Іздриком вважаються представниками так званого станіславського феномену — феномену групи письменників та художників в Івано-Франківську (у 1939 – 1962 рр. місто мало назву Станіслав), у творчості яких найбільше представлені цінності українського постмодерну. Тексти Прохаська філософські, вдумливі та «неквапливі». У багатьох його книгах зустрічається автобіографізм, а твори написані у формі щоденників підкуповують своєю відвертістю й нагадують інтимні сповіді. Книга Прохаська «БотакЄ» у 2011 році була визнана Книгою року.
ЩО ЧИТАТИ: «ІНШІ ДНІ АННИ», «БОТАКЄ», «З ЦЬОГО МОЖНА ЗРОБИТИ КІЛЬКА ОПОВІДАНЬ», «ПОРТ ФРАНКІВСЬК»

Юрій Винничук

«Сьогодні в Україні немає жодного iсторика рiвня Грушевського, жодного публiциста рiвня Донцова, жодного етнографа рiвня Гнатюка, жодного композитора рiвня Леонтовича, жодного письменника рiвня Франка або Винниченка. Народ зостався сам на сам, а елiта все ще перебуває у пiдлiтковому вiцi.»
Юрій Винничук
Письменник Юрій Винничук представляє старше покоління українських літераторів. Для його творчості характерно поєднання елементів фантастики, черного гумогу, ротики та постмодерністської пародії. Винничук виступає активним критиком нинішньої влади та має власну чітко виражену соціальну позицію. Його твори перекладалися в багатьох країнах світу, а сам він є автором перекладів з кельтських, англійського та слов’янських мов.
ЩО ЧИТАТИ: «ТАНГО СМЕРТІ», «ВЕСНЯНІ ІГРИ В ОСІННІХ САДАХ», «ВЕСНЯНІ ІГРИ В ОСІННІХ САДАХ»

Юрій Іздрик

«От часто кажуть, мовляв, українці – “незріла нація”. Це порожня формула. Бо навіть не про націю йдеться, а про спільноту в переважній більшості вкрай інфантильних, безвідповідальних людей, до того ж із заниженою самооцінкою. Зараз найвищий час вчитися азів поведінки, вчитися всього – думати, говорити, відповідати за свої вчинки.»
Юрій Іздрик
Письменник, поет, культуролог Юрій Іздрик один із творців вище згаданого станіславського феномену. Іздрик заявив про себе як неординарний митець, творчість якого пролягає у різних художніх вимірах — свою літературну творчість він вдало поєднує з музикою, перформансами, деякий час також займався живописом та ілюстрацією. На сьогоднішній день вже другий рік поспіль Юрій Іздрик займається спільним музичним проектом з поетом та музикантом Григорієм Семенчуком «DrumТИатр».
ЩО ЧИТАТИ: «ПОДВІЙНИЙ ЛЕОН», «ТАКЕ», «ФЛЕШКА-2GB», «ВОЦЦЕК»

Олександр Ірванець

«Мені б хотілося, щоб пропорція мінорної поезії все-таки зменшувалася в українській творчості. Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного. Як би важко не було, а важко насправді, але якщо будеш нюняти, краще не стане.»
Олександр Ірванець
Олександр Ірванець — поет, прозаїк, драматург та перекладач, відомий своїми сатирично-іронічними віршами, скандальними п’єсами, есе, романами, відвертими висловлюваннями. Його поезії та драматургія перекладалися англійською, німецькою, французькою, польською, шведською, російською, білоруською та хорватською мовами. П’єси Ірванця ставилися на сценах Німеччини, Люксембурга, Казахстану.
ЩО ЧИТАТИ: «ТІНЬ ВЕЛИКОГО КЛАСИКА», «ХВОРОБА ЛІБЕНКРАФТА», «МІЙ ХРЕСТ», «САТИРИКОН — ХХІ»

Марина Меднікова

«Мені зі всього вчувається, що український геній, сотні років заздрісно й безжально притлумлений чужинцями як небезпечно конкурентний, прокинувся і незабаром запропонує власне бачення світу. Українська оригінальність, неповторність, самобутність, як стиснута до краю пружина, має ось-ось розпрямитися.»
Марина Меднікова
Більшу частину свого життя Марина Меднікова присвятила кіно у якості кіноредактора та сценариста. Проте відзначилася вона і в полі української художньої літератури: її твори «ТЮ!», «Зірка, або Терористка», «Смерть олігарха» отримали від критиків позитивні рецензії, а читачів вразили глибиною та легкістю тексту.
ЩО ЧИТАТИ: «ТЮ!», «ТЕРОРИСТКА», «СМЕРТЬ ОЛІГАРХА»

2023