во внутреннем конфликте.
Зірочками, червоною ручкою,
усмішками й нахмуреними бровами,
нагородами, похвалами й немилістю
я навчаю дітей підкоряти свою волю
наперед визначеній системі субординації.
Джон Тейлор Гатто
усмішками й нахмуреними бровами,
нагородами, похвалами й немилістю
я навчаю дітей підкоряти свою волю
наперед визначеній системі субординації.
Джон Тейлор Гатто
Ця невеличка книжечка їздила зі мною і в Запоріжжя, і в Київ, і у Львів; усе ніяк не могла її прочитати (провокативна назва відштовхувавала, цікавість брала гору, урешті-решт перемогла думка, що видавництво "Літопис"
завжди порушуєє актуальні освітні проблеми) - "Прихована програма обов'язкової шкільної освіти. Отуплення" Джона Тейлора Гатто (учителя з понад 30-річним стажем роботи).
Зараз часто вживаємо сполуки "школа успіху", "школа радості", "нова українська школа"...А чим є школа, на думку відомого у світі автора?
Школа=стандарт. Автор пропонує радикальні методи відмови від школи як від інституту, що не виправдовує своє призначення: за гаслами розвитку здібностей школа насправді "виготовляє" стандарти; не вчить бути частиною громади, натомість спонукає працювати на бали - оцінки.
Школа=байдужість. Учитель навчає дітей поринути в його уроки, захопитися, конкурувати, а коли задзвенить дзвінок, одразу наказує кинути все, навіть цікаве й дуже результативне, і йти на інший урок. Хіба це не байдужість до дитини?..
Школа=тюрма. "Як же з'явилися ці жахливі місця, ці "школи"?" - риторично запитує автор і далі додає: - Сьогодні життя наших дітей контролюють дві установи - телебачення і школа... Обидві перетворюють реальний світ мудрості, мужності, стриманості й справедливості на нескінченну постійну абстракцію".
Школа+реформа. "Справжня реформа школи можлива, але вона не повинна нічого коштувати. Більше грошей і більше людей лише зроблять цю хвору установу ще гіршою".
Школа=праця. Автор бачить вихід у новій програмі "Шкільна лабораторія", яку втілив підпільно, де кожен учень - багатий чи бідний, кмітливий чи не дуже - повинен 320 годин на рік відпрацювати у громадських проектах".
завжди порушуєє актуальні освітні проблеми) - "Прихована програма обов'язкової шкільної освіти. Отуплення" Джона Тейлора Гатто (учителя з понад 30-річним стажем роботи).
Зараз часто вживаємо сполуки "школа успіху", "школа радості", "нова українська школа"...А чим є школа, на думку відомого у світі автора?
Школа=стандарт. Автор пропонує радикальні методи відмови від школи як від інституту, що не виправдовує своє призначення: за гаслами розвитку здібностей школа насправді "виготовляє" стандарти; не вчить бути частиною громади, натомість спонукає працювати на бали - оцінки.
Школа=байдужість. Учитель навчає дітей поринути в його уроки, захопитися, конкурувати, а коли задзвенить дзвінок, одразу наказує кинути все, навіть цікаве й дуже результативне, і йти на інший урок. Хіба це не байдужість до дитини?..
Школа=тюрма. "Як же з'явилися ці жахливі місця, ці "школи"?" - риторично запитує автор і далі додає: - Сьогодні життя наших дітей контролюють дві установи - телебачення і школа... Обидві перетворюють реальний світ мудрості, мужності, стриманості й справедливості на нескінченну постійну абстракцію".
Школа+реформа. "Справжня реформа школи можлива, але вона не повинна нічого коштувати. Більше грошей і більше людей лише зроблять цю хвору установу ще гіршою".
Школа=праця. Автор бачить вихід у новій програмі "Шкільна лабораторія", яку втілив підпільно, де кожен учень - багатий чи бідний, кмітливий чи не дуже - повинен 320 годин на рік відпрацювати у громадських проектах".
Школа=? Багато запитань виникає після прочитання книги. Якщо погодитися з автором, що школа обмежує, стандартизує, то, можливо, треба відмовитися й від юридичних законів, адже вони теж обмежують.
Чи готові ми, батьки, щоб наші діти працювали в громадських проектах 320 годин на рік (у книзі "Учитель-2.0" Гатто пояснює, що це волонтерство у різних проявах: допомога безхатченкам, прибирання громадських місць тощо)? Чи готові всі перейти на сімейне навчання? Чи готові взяти на себе відповідальність за навчання їхніх дітей батьки, коли для багатьох зручно, що "школа так виховала", "я віддав до школи, а ви там для того, щоб виховувати, вам за це платять"?
Чи готові ми, батьки, щоб наші діти працювали в громадських проектах 320 годин на рік (у книзі "Учитель-2.0" Гатто пояснює, що це волонтерство у різних проявах: допомога безхатченкам, прибирання громадських місць тощо)? Чи готові всі перейти на сімейне навчання? Чи готові взяти на себе відповідальність за навчання їхніх дітей батьки, коли для багатьох зручно, що "школа так виховала", "я віддав до школи, а ви там для того, щоб виховувати, вам за це платять"?
Учні. Наостанок. Джон Тейлор Гатто, учитель зі званням найкращого, гірко стверджує: "Діти, яких я навчаю, байдужі до дорослого світу...Діти, яких я навчаю, - залежні, пасивні й боязкі перед обличчям нових викликів". Багато в чому можна погодитися ...
...та серед дітей, яких навчаю я, багато творчих, активних, щирих і здатних на співчуття. Я це знаю
.
P.S. Дякую Михайлові Комарницькому за автограф від видавця
...та серед дітей, яких навчаю я, багато творчих, активних, щирих і здатних на співчуття. Я це знаю
.P.S. Дякую Михайлові Комарницькому за автограф від видавця
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.