У музеї Тараса Городецького

     Сьгодні з учнями  8-Б  відвідали у музей Тараса Городецького.  Збиралися давно, але нарешті вперше прийшли.
    Маленька кімната,  у якій перед тобою відкривається інший - різнобарвний , світлий, кольоровий - світ писанки. Пані Ірина Горбач та пані  Анна Васько готові розповідати багато-багато, і замість запланованої години ми затримуємося на півтори (добре, що уроки закінчились)...
    Дивує те,що учні теж не поспішають: розпитують, підходять до експонатів, намагаються дискутувати...Хоча, ні, не дивує. ЦІ діти звикли до мистецтва, можливо, вчаться не так, як хотіла би я та їхні батьки, проте тонко відчувають грань між добром і злом, розуміють, чому батьки назвали сина Тарасом,  як вдалося назбирати  йому колекцію Сокальських писанок,
і створити свої.
     Роботи Майстра є у колекціях  різних країн світу.
     Велика подяка Юлії Миколаївні Бурко, нашій писанкарці, завідувачці світлиці-музею
 ім. Тараса Городецького.

  

                                    Легінь -2019
 У п'ятницю   в нашій школі відбувся конкурс "Легінь-2019" серед учнів 8-11 класів.
 Від 8-Б легінь - Лесь Олексій. Можливо, він поступався іншим учасникам, але Олексій - наймолодший із них.
Найшвидше надув кульку, досить оригінально відповів на питання:
 - Яка дівчина тобі подобається?
 - Це дівчина мого друга...
(хоча поки  дівчини не має...)
Олексій виборов титул "Легінь -оригінальність".
  Вітаємо його!!!

Ігор Антонюк. Зустріч з письменником

Дякуємо за запрошення Lyusya Morozovska-Dashavets з Lyudmila Polyanitsya та Надією Покотило.

4 листопада о 14:17

«ПРО ЩО ШЕПЧУТЬ… СОСНИ…»
В бібліотеці – філії №3 Червоноградської МЦБС відбулася зустріч користувачів та учнів 8- Б класу ЧЗШ №2 (класний керівник Мачинська Г. В., бібліотекар Чуба Л. М.) з молодим автором Ігорем Антонюком (м. Івано – Франківськ), який презентував свою книгу «Шепіт сосен» видавництва «Мандрівець». Українських сучасних письменників, що пишуть у жанрах жахів та містики не так уже й багато.
Ігор Антонюк цікавий письменник, його оповідання інтригують і тримають в напрузі до останнього. Історії містять елементи різних жанрів, що переплітаються та створюють щось незвичне та заставляють поглянути на життя, поведінку людей та світ навколо з іншого боку. В ході зустрічі шанувальники жанру оговорили низку питань та тем, піднятих в оповіданнях: збереження карпатських лісів, ставлення до тварин, проблеми сім’ї, буденність зла, адже частину ідей та історій взято автором з реального життя. Повсякденність – це ще той монстр!
Читаючи, ми заглиблюємося у світ створений автором, співпереживаємо, віримо. Особливо, коли герої – такі самі люди із сусіднього двору, із тими ж проблемами та розбитими мріями, пошматованим життям. І тоді виникають питання: «Чому так? Чому я? Чому ми цього не бачимо? Чому життя несправедливе?»
«І що там таки в кінці історії? Не може бути!» – Ось, що хочеться, щоб відчував читач, і не важливо йому двадцять чи далеко за шістдесят.

 Урок "Запах рідного дому" за твором Миколи Вороного "Євшан-зілля"

Я на попередньому уроці попросила принести учнів з дому те, особливе,  своє "Євшан - зілля". Один хлопчик питав, чи можна принести мамині котлети, бо по запаху він упізнає їх де завгодно.  Були пропозиції про полуничне або вишневе варення. Тоді б наш урок перетворився просто на чаювання: просте, розкішне, але далеке від обговорення уроку теми.

Робота в групах. У кожної було п'ять завдань. 

На кожне - орієнтовно 3-4 хвилини.  

Капітан вирішує, яке завдання буде презентувати кожен учасник команди.  Продовжуємо працювати за системою Олесі Калинич "Коли один бал- добра оцінка", де діти мають виявити підприємницьку компетентність і домовитися, хто скільки балів отримує.

1. Гра "Мовчанка" Питання - відповідь - враження"

2. 15  слів, на які "нанизують" сюжет

3. Подія з твору - емоція

4. "Запах рідного дому"

5. Скласти до твору три завдання:

А)  з вибором однієї правильної відповіді;

Б) встановити відповідність;

В) продовжити   речення...

Поки діти виконували завдання, я запарила чай  із трав, які є уособленням родинного затишку, мами, комфорту.

...Дивувало те, що учні працювали, коли я "чаклувала" над запахами...

Колись я категорично ставилася до роботи у групах, бо для мене це був хаос і повний безлад, не так, як ми звикли - ряди парт, діалог: учитель-учень.

Тепер бачу, що учням це подобається, вчить працювати в команді.

З уроку я йшла втомлена, але задоволена. Діти ,впевнена, теж. Я бачила їхні очі...