Олеся Калинич вдумчивая.

Вчера в 20:06 · 

Напевно, у кожного вчителя є моменти, коли він думає, що робить щось не так. Демократія, розуміння й співчуття (наші діти такі завантажені!) стають часом поганими порадниками й дають зовсім не ті результати, на які очікуєш. Чому? Якщо привчаєш учнів до думки, що вчитель має мотивувати дитину, робити її навчання різноманітним, то в один прекрасний день чуєш: "Я не прочитав твір, бо мені просто було не цікаво"...
Оте "нецікаво" часом виводить із рівноваги... і тому в кабінеті української мови та літератури створено постійну "фотозону" із мотиваційних пунктів. Частина - усім відомі поради студентів Гарварда (частково адаптовані для учнів), а частина, як зауважують учні, "ваші фразочки" (не претендую на авторство думок: схожих безліч у різних джерелах).
На перерві всі читали... :)
Так, деякі пункти досить жорсткі й викликали жваве обговорення :)

📣Примітивно марнувати єдине життя на лінь і байдужість: черв'яки й равлики теж ні до чого особливо не прагнуть (хоча ні, навіть черв'яки й равлики щось роблять :) ).
📣 ...Вам нудно в школі й нецікаво? Немає натхнення? Уранці лінь прокидатися? А Ви помічали, що Ваші рідні щодня працюють, аби Ви мали смартфон, який обожнюєте, пристойно одягалися й витрачали кишенькові? Мами прибирають, готують, перуть і прасують - усе для Вас. Невже Ви думаєте, що хатні справи Ваших рідних такі цікаві й завжди надихають?
📣...Уникають відповідальності за вчинки й помилки безхребетні й слабкі: дійсно, важко визнавати власні прорахунки, легше скиглити, жаліти себе й виправдовуватися.

Успіх учня дорівнює праці вчителя, роботі самого школяра та комфортним умовам на уроці й у сім'ї (комфорт - зовсім не матеріальні зручності). Дуже хочеться, щоб кожен, хто причетний до успіху дитини, це розумів.

На жаль (а може, і на щастя), коли народжується дитина, світ не паде перед нею на коліна в німому захопленні й не сиплеться манна небесна. Яким би шляхом у майбутньому не пішла ця дитина, рано чи пізно їй доведеться працювати - часом завдяки, інколи - навіть усупереч. Прикро не від того, що двоє учнів у класі не прочитали твір (тільки двоє - як учитель, маю бути щаслива). Не вивчили тему з хімії, чи фізики, чи історії, чи англійської. Не склали, не дай Боже, ЗНО чи склали гірше, ніж могли. Прикро навіть не від того, що батьки оплачуватимуть навчання дітей, які не пройшли на держзамовлення, бо свого часу занадто довго чекали натхнення. Прикро, що наші діти не розуміють, що їм дають не вчителі (урок усе одно проводиться), а батьки... яким, напевно, теж потрібні свята, розваги, розуміння й мотивація.